kostol sv.Trojice Kostol a zvonica

Церкву Найсвященшої Трійці у Жилини, народно також відому як фарна церква, є значним пам'ятником на східному краю історичного центру міста. Вона розташована на вулиці Horný val, над Námestím Andreja Hlinku, і разом з Burianovої вежею утворює характерну частину жилинського пейзажу. Пам'яткоохоронний орган Словаччини її зареєстрував під номером ÚZPF 1393 як комплекс дзвіниці та церкви, що датується першою половиною XV століття.

Перша письмова згадка про церкву походить з 1400 року, але історики припускають, що на місці сучасної будівлі вже у XIII столітті стояла певна споруда. Недалеко від церкви ймовірно розташовувався також Жилинський замок, про який письмово згадують з 1318 по 1454 рік. Церква вперше згадується у 1423 році, коли її освятили Панні Марії. Патронаж змінився на кінець XVI століття, коли церква двічі була окупована та перейменована в фортецю. У цей час вона використовувалася як військова фортеця, що пояснює пізнішу реконструкцію у оборонний об'єкт.

У 1530 році власник Жилини Буріан Святловський з Вльчнова побудував поряд із церквою фортифікаційну вежу, яка потім отримала назву Burianova veža. Ця 46-метрова висока вежа служить дотепер у ролі дзвіниці. Її оригінальний ренесансний вигляд поступово модифікувався, наприклад, у 1890 році, коли вона здобула сучасну форму. Вежа має поділення невеликими віконцями із готичними архітравами та є типовою частиною жилинського міського пейзажу.

Церква пережила кілька реконструкцій і пошкоджень. У 1678 році її знищив пожежа, яка також спричинила розтоплення дзвонів на Burianovej veži. Реставрацію фінансував жилинський землевласник Павол Естергазі у 1687 році, пізніше про обновлення дбали іезуїти. У 1690 році почалися роботи над церквою, яка у 1762 році була розширена за рахунок каплиці св. Яна Непомуцького. У 1848 році великий пожежа знищив дах церкви, вежі та внутрішню обладнання. При цьому пожежі лише статуя Панны Марії вдалося врятувати, яка була перенесена до церкви у Росині та потім до церкви святого Миколая у Вишневому.

Після знищення церкви в 1858 році її відновили у роках 1870–1880 за планами Йозефа Божетеха Клеменса. Клеменс запропонував також алтарні картини, які знаходяться в церкві і досі. У 1886 році її знову пошкодив пожежа, а у 1888 році вежі були надані нові дахи. У 1924 році Burianova veža отримала шість нових дзвонів, які освятив Андрей Глинка. У 1936 році церкву отримав новий орган від компанії Bratia Rieger з Крнова.

У 1941 році на фасаді церкви було встановлено мармуровий рельєф св. Анни від скульптора Франя Штефунка. У роках 1941 і 1942 Burianova veža пройшла будівельну модернізацію, під час якої було зведено новий виглядовий галерей. У 2000 році під церквою були виявлені сусіди св. Кирила та Мефодія від Ладислава Бераґа.

Церква Найсвященшої Трійці є одноповерховою спорудою з полукруглою апсидою на сході та високою вежею на заході. Оригінальна церква, ймовірно, мала характер трьохнефової романської базиліки, але після реконструкції здобула ренесансні та потім барокові ознаки. Головний алтарний образ з 1697 року зображує Найсвященшу Трійцю і є твором Йозефа Божетеха Клеменса. Інші алтарні образи, наприклад Панна Марія на лівому алтарі чи Успіння на правому, також є його творами. В церкві знаходиться також статуя св. Ани від Франя Штефунка поблизу вхідної дверей.

Церква Найсвященшої Трійці та Burianova veža є частиною пам'яткового заповідника у історичному центрі Жилини. Їх будівництво відображає історію міста, від військових конфліктів до релігійних перебудов. Сьогодні церква є фарною церквою парафії Жилина – місто і з 2008 року одночасно катедраллю Жилинської дієцезії.

Церква Найсвященшої Трій