Бойницький замок Hrad

Бойницький замок, відомий також як Бойницький замок або просто Бойнице, є романтичним замком, розташованим у Тренчанському краї на західному межі міста Бойнице. Він привертає увагу своєю частково збереженою готичною та ренесансною архітектурою, яка видна з більшої частини Верхньої Нитри. У 1970 році цей історичний об'єкт був оголошений національною культурною пам'яткою.

Історія Бойницького замку сягає 12 століття, коли тут існувала дерев'яна фортеця. Перша писемна згадка про замок походить з грамоти зоборського абатства 1113 року. У 13 столітті фортецю перетворили на кам'яну споруду родом Познановичів, який в історичних джерелах згадується як Гонт-Познановичі. Першими відомими власниками були сини магната Казимира з цього роду.

У 14 і 15 століттях замок належав різним впливовим родинам, у тому числі Матошу Чаку Тренчанському, який дотримувався нього до 1321 року. Після його смерті замок став королівською власністю і пізніше перейшов у руки роду Гілетховичів, Ладислава з Ополя, Леустаховичів, панів з Єльшави та нарешті Ноффрівичів. Послідні додали до розширення замку також фортифікацію.

У 16 столітті Бойницький замок став власністю Яна Корвіна, незаконного сина Матяша Корвіна. Згідно з легендами, король Матяш часто відвідував Бойнице і підписував документи під липою перед входом у замок з написом „Sub nostris dilectis tillis bojniciensibus“.

Після смерті Яна Корвіна Бойницький замок отримали Запольські, які дотримувалися нього до 1526 року. У роках 1527–1644 він належав Турзовичам, які значно розширили замок і побудували фортифікацію, що змінило його характер з готичного на ренесансний. Після вимирання роду Турзовичів Бойницький замок став королівською власністю, і у 1644 році його подарували родині Пальфів.

У другій половині 17 століття Пальфіви перебудували замок в бароковому стилі, при чому виникла барокова каплиця з унікальною штукатурною сводом і фрескою. У роках 1889–1910 Ян Францішек Пальфі провів останню масштабну перебудову замку в неоготичному стилі, що сприяло сучасному його вигляду.

У 20 столітті Бойницький замок став власністю компанії «Бата» і після Бенешівських декретів перейшов у руки держави. У 1950 році замок загорівся, але потім було відновлено на кошти держави і у 1970 році знову був оголошений національною культурною пам'яткою. Сьогодні Бойницький замок є частиною Словацького національного музею і доступний для громадськості.

Архітектура замку відображає його довгу історію, яка проявилася у різноманітності будівельних стилів – від готики через ренесанс і бароко до романтизму та неоготики. Він привертає увагу також замковим парком з великою липою перед входом, яка є найбільшим деревом на Словаччині.

Бойницький замок сьогодні більше, ніж просто історична пам'ятка – це місце повне оповідань та цікавинок. Його різноманітна архітектура, багата історія та красиве оточення роблять його ідеальним метою для кожного, хто цікавиться словацькою культурною спадщиною. Відвідування цього романтичного замку пропонує унікальні погляди на минуле і можливість дослідити унікальний будівельний стиль, який виникав у різних історичних періодах.