Новостворена синагога Synagóga

Тренчанська синагога, розташована в північно-східному кутку Намести Людовита Штура, є історизуючою будівлею з елементами бізантійського та мавро-сходящого стилів. Вона була побудована у 1913 році за проектом берлінського архітектора, пештянина доктора інженера архітектора Рихарда Шайбнера. Проєкт реалізувала тренчанська будівельна фірма Фукс та Нігрейш. Будівельні плани квітня і травня 1912 року сьогодні зберігаються в Штатному окружному архіві у Тренчині.

Центральна будівля на квадратній площадці має стандартне архітектурне оснащення, яке зазвичай використовується при тодішніх синагогах, але застосоване обережно. Її архітектура завдяки цьому набула більшої єдності. На деяких місцях історизуючий декор повністю відступає – наприклад, на шестикутному вікні у центрі головного фасаду. Навіть основний простір заснований на простоті головних арок, ритмічності вікон у п'яті головної купола та світловими властивостями інтер'єру завдяки великим вікнам.

Фасади складені з акцентом на передню північну та бічну західну перспективу, оскільки із інших сторін синагога є частиною старшої забудови. На обох видимих фасадах повторюється мотив двох веж з фронтоном. У головному фасаді у нижній частині простору між вежами розташований під полукруглою аркою основний вхід, який на бічному фасаді замінений аркадною галереєю. Три вежі з сходами до емпор завершуються малими куполиками, що разом із центральною куполою свідчать про натхнення бізантійськими купольними храмами.

Тренчанську синагогу можна вважати вершиною традиціоналізму, але у модерністському дусі. Постсекесійні ідеї вплинули на деякі художні елементи та форми вікон, які вже не мають нічого спільного з історією. Мережі, перильця, наповнення вікон і дверей або декоративне рішення для стоку води, подібно світильники, близькі до віденської сецесії та модерну, яка і у найменших деталях вводила нові форми, що до цього не використовувалися.

Синагогу було славно відкрита та освячена у середу 23 вересня 1913 року. У період Першої Чехословацької Республіки тренчанська єврейська релігійна громада мала приблизно 2 000 членів, тому будівництво нової синагоги було вже обґрунтоване. Синагогу використовувало єврейське населення до Другої світової війни. У 1941 році її знесвятили та пошкодили члени тренчанської нацистської організації «Freiwillige Schutzstaffel» і Голінкової гарди, при цьому було знищено й її внутрішню утвар.

Перша загальна реставрація відбулася у 1945 – 1948 роках. Коли синагогу перейняв до власності держава, з 1951 року вона використовувалася як склад для одягу, а на релігійні потреби служив лише молитовний приміщення колишнього канцелярського відділу. У цей період сталося серйозне статичне порушення об'єкта.

Ця сецесійна будівля привертала увагу як професійної, так і загальної громадськості, тому в роках 1974 – 1984 було звернутося до подальшої широкомасштабної реставрації. Метою цієї реставрації була комплексна ревіталяція, яка забезпечила б перш за все відповідне використання та підтримку функціональності колишньої синагоги. У запропонованому проекті заснування розгалуженого Міського культурно-спільнотного центру планували також театр, частиною якого мали бути і ренесансні міщанські будинки на східному крає об'єкта, у Мирному площі № 3 та 5. Цей складний проект врешті-решт не був реалізований, оскільки запропоноване використання було передименшоване. Синагога нарешті була відновлена як виставковий зал, акустичні властивості інтер'єру надають підходяще середовище й концертним заходам, що й досі використовується для цих цілей. У 1990 році у задній частині об'єкта була знову відновлена і мала молитовня, де зараз лише невелика група єврейських віруючих збирається у разі потреби.

Тренчанську синагогу с