церковь св.Миколая Kostol

Вітаємо в Гандлові. Остановтеся на chvíli, глибоко дихніть і дозвольте атмосфері цього місця вплинути на вас. Право перед вами стоїть філіальний костел святого Миколая, тихий та возвишений свідок історії цієї гірничої місцевості та всього навколишнього долини. Коли ви побачите його перший раз, може вас здивувати його гармонія та мир, які випромінюються з нього серед сучасного рутинного життя. Перед вами стоїть будівля, чийі стіни несуть історію, яка триває понад п'ять століть, записану в камені, малі та ускладнених формах.

Підніміте зрок і подивіться на фасад храму. Ваш погляд цілком природно приваблює величну передстояння вежу, яка себезвісно виступає з фасаду будівлі та спрямована прямо до небес. Вона закінчується тонкою іхлеподібною стелею, яка додає всій будівлі проникливий, але водночас піднесений характер. Ця вежа має ренесансне походження та створює фaszинуючий архітектурний діалог з головним навою костелу, яка вже носить печать іншого історичного періоду. Вона представляє якусь твердну опору, візуальний орієнтаційний пункт, який протягом поколінь супроводжував людей при їх поверненні з навколишніх полів, лісів та гірничих ділянь.

Аби ми зрозуміли, чому цей костел виглядає саме так, потрібно вирушити в думках на подорож у часі глибоко до минулого. Хоч його сучасна видимість походить з років 1785-1791, його справжні корені сягають набагато глибше. Костел виріс частково на старших основах, які походять з кінця XV століття, тобто з періоду пізнього середньовіччя. Представте собі кінець XV століття, неспокійні часи переходу епох, коли в цьому долині виникла перша кам'яна святиня. Кто були ті первісні будівельники та ремесленники, то вже сьогодні з історичних документів не можемо точно прочитати їх імена. Їх імена віднесь час, але їх робота, укрита в нижчих шарах мурів, залишилася недоторканним основою, на якій стоїть костел досі.

Протягом століть старий простір перестав задовольняти, і тому у другій половині XVIII століття, саме в роки 1785-1791, було прийнято рішення про фундаментальну реконструкцію. У той час панував імператор Йосеф II., відбувалися просвітні реформи та відбувалося значне церковне змін. В регіоні відбулося також нове організаційне життя після створення Банськобистрицької єпархії в 1776 році, під якою цей костел почав належати, при чому раніше належав до управління Свято-Крестиною парафією. У цьому середовищі оновлення отримав храм святого Миколая новий одяг – наву було реконструйовано у бароко-класицистичному дусі.

Знайте, що цей стиль кінця XVIII століття відкинув бурхливу драматичність вершкового барока та приніс більшу міркування, рівновагу та повернення до спокійних ліній. Сполучення з оригінальною ренесансною вежею та стародавнім середньовічним ядром створило унікальний комплекс, де середньовічна таємниця поєднується з ренесансною твердістю та класицистичною розсудливістю.

Тепер знову підніміте зрок до ренесансної вежі під іхлеподібною стелею. Там вище, за звукові вікнами, знаходився биючий серце цієї спільноти – дзвони. Були там розміщені повністю чотири дзвони. Спробуйте на мить започувати в тиші та уявити себе перед тим, як дзвони поширювалися по всьому долині. Голос цих чотирьох дзвонів не був лише релігійним сигналом до молитви. Був це голос, який супроводжував звичайне життя місцевих жителів від світанку до вечора. Ознавав радісні події, шлюби та хрещення, але також так само попереджав про пожежі, бурі та наближаючись небезпеку, вказував ритм праці та відпочинку в часі, коли ще не існували годинники в кишені людей.

Присутність чотирьох дзвонів у вежі також свідчить про важливість та господарську силу спільноти, яка змогла забезпечити та підтримати такий дорогий літургійний та дорозумівний інструмент. Кожен дзвон мав свій власний голос, своє налаштування та свій конкретний задачі, при чому в гармонії вони могли розрізняти всю Гандловську долину.

Костел носить патронат святого Миколая, єпископа з Мирі, одного з найулюбленіших християнських святих. Святому Миколає відомий як захисник бідних, переслідуваних, але перш за все як покровитель паломників, торговців та людей, які виходять на небезпечні cesty. У середовищі гірського середнього Словаччини, де життя часто було тверде та не передбачальне, а люди боролися з природними силами та надіями глибоких лісів та гірничих ділянь, це посвячення мало глибоку символiku. Для віруючих, які переходили через поріг цього костелу, Миколай був символом надії, щедрості та безпеки.

Один з найзапекніших загадок цього місця є саме те, що залишається людському oku звичайно приховане. Це старші основи кінця XV століття, на яких сьогодні стоїть храм. Що були драматичні події, які привели до того, що початкова будівля повинна була уступити новій? Були це пожежі, землетруси або просто природна тягар місцевих жителів по більшому, сучаснішому та достойному храму? Хоч архивні джерела на всі ці питання не відповідають з абсолютною впевненістю, сама будівля є очевидним доказом незломності. Оскільки покоління приходили і відходили, костел святого Миколая залишався твердим пунктом серед змінючихся політичних режимів, воєн та господарських премій.

Пойдьмо тепер повільно обійти будівлю ззовні. Візайте масивність її зовнішніх стін і точність архітектурних пропорцій. Передстояння ренесансна вежа з кожного боку погляду підтверджує свою домінуючу роль. Хоч імена майстрів каменярів та будівельників, які провели цю реконструкцію у роки 1785-1791, залишилися прихованими, їхній смак для ремесла можна поважати навіть після більш ніж двохсот років. Вони вміли органічно поєднувати старе з новим так тонко, що костел не виглядає розчленованою, а створює монолітний та достойний комплекс.

Коли ви стоїте біля бічного фасаду і дивитеся на стіни костелу, увімайте, скільки людських долях переплуталося тут. Віруючі з Свято-Крестиною парафією, гірники, рільники, ремесленники, матері, які просили про захист своїх родин – всі вони протягом століть приходили на це саме місце, ходили по цій же землі та дивилися на ту ж вежу.

Повільно підходимо до кінця нашої екскурсії цього виняткового історичного об'єкта. Філіальний костел святого Миколая в Гандлові не є лише нерухомою пам'яткою з učebních dejepisu, а живим свідком духовної та культурної ідентичності регіону. Нехай собі ще кілька хвилин для себе. Повоєнно обійдьте навколо храму, вгамуйтеся на вигляд на silhouette іхлеподібної стелі вежі опираючись на небо та відчуйте глибину часу, який залишив свою нестернову слід.

Дякую вам за увагу та бажаю вам приємне та інспіруюче продовження при подальшому відкритті крас, таємниць та багатої історії міста Гандлова.