Церква римо-католицької святого Миколая Kostol

Церква святого Миколая єпископа в Саздицях (округ Левіца) є ранньоготичною однопрестольною будівлею з приблизно 1330 року. Вона містить середньовічне фрескове оздоблення і розташована на шляху від Острогоми до Текова.

Саздиці були одним з 21 середньовічних поселень Гонтянського повіту. Місцевість розташована на шляху від Острогоми до Текова та срібних міст середньої Словаччини. Перша фаза будівництва наві і пресвітерію відбулася близько 1330 року, хоча Державна служба охорони пам’яток Словаччини датує ранню готику об'єкта до другої половини XIII століття. Перша письмова згадка про церкву походить з 1414 року. Церква присвячена святому Миколаю, патрону купців, подорожуючих і паломників.

У час створення будівлі в майно села чергувалися різні власники. На перехресті XIII та XIV століть власниками були представники середньої шляхти, Іборові сини з Демандиць. Пізніше містечко належало членам королівського двору: лікар короля Карла I Роберта Гекмін з Валонії (зазначений у 1351 році), і лікарник та фінансист Людовита I Якуб Сарацин з Падуї (власність датована до 1352 року). У період останнього середньовічного перебудови власником був піджупан Гонтянського столу Павло з Коляр.

Головна ось церкви орієнтована від південно-західного до північно-східного. Огороджуючі стіни товщиною 83 см зведені з ломаного сірого туфу, використовуючи гончарні вироби та вапняково-пісковий розчин. Будівлю обходить муротканий підлога з нахиленим карнизом з обробленого каменю. Нава з зовнішніми розмірами 10 x 8–8,5 м має стріху в формі сяйка і пресвітеріум з розмірами 5,5 x 6,5 м має половинну бочкову стріху покриту дерев'яним шинделям.

На кінець XIV століття замінили початковий грубо розтоптаний оштукатурювання гладеньку оштукатурювання з вапняним натиранням та геометричним оздобленням у вигляді фарбованих кутових квадратів із темно-червоними смужками. Головний вхід на південно-східній фасаді нави створює портал з ломаною аркою та профілюванням. На остові порталу були виявлені пігменти синього азуриту. Наву освітлює два маленькі вікна з ломаними арками та одне прямокутне вікно на фасаді. Пресвітеріум має два вікна з ломаними арками, при цьому одне має верхню декорацію із трояндовим мотивом. Кути пресвітеріуму підтримують опорні стовпи з плитковими кровлями.

На перехресті XV та XVI століть до північно-західної сторони пресвітеріуму було додано прямокутну сакристію з зовнішніми розмірами 6,5 x 5,5 м. Близько 1700 року відбулися барокові перебудови, коли купол пресвітеріуму ймовірно замінили на плоску стеля та додали нові алтарі. У другій половині XIX століття було відновлено внутрішнє оздоблення, замінено дах і у наві побудована емпора з власним входом та новими вікнами. У XX столітті було побудовано передсвіт на західній стороні.

Близько 70-х років XIV століття у внутрішності з'явилася фрескове оздоблення. Інтер’єр нави в середньовічному вигляді міряв 8 x 6,5 м, при цьому порог головного входу був на той час на 140 см вище рівня початкового оштукатурювання.

Церква отримала статус пам’ятки у 1911 році. З 1842 року її обслуговує парафія в Демандицях. Останній архітектурний та реставраційний дослідження завершився у 2023 році.