Церква святого Івана Хрестителя Kostol

Церква святого Івана Хрестителя у селі Рімавські Яновці (округ Рімавська Собота) — романська сакральна споруда, побудована на межі 12–13 століть, зареєстрована Державним комітетом з охорони пам’яток Словаччини під номером ÚZPF 1013. Спорудження одночасно є залишком колишнього бендиктинського монастиря.

Село Рімавські Яновці розташоване на південний схід від окружного міста, біля головних доріг. Археологічні знахідки з ширшого оточення підтверджують, що в часи прибуття бендиктинців долина Рімави була густо заселеною, тому передбачається, що ченці прибули для розширення церковної організації. Точна дата заснування монастиря та його засновник невідомі, проте існування монастиря на початку 13 століття підтверджене письмовою згадкою з 1221 року. Монастир дав назву селу, яке, за документом 1427 року, належало йому цілком. Занепад монастиря датується кінцем 16 століття через економічну та політичну кризу, Реформацію та пожежу, яка пошкодила й церкву, залишивши сліди на північній стороні й досі.

Церква належить до однозальних сакральних споруд, розбавлених аркатурним фризом. Вона побудована з точно оброблених туфових блоків із використанням цегли. Спочатку її не було обмазувано ззовні, а поверхня муру була оброблена шарканням та вапняним розчином. Спорудження відзначається широко розтягнутим західним фасадом, півколовою східною апсидою та невеликою відкритою дзвіницею над західним фасадом, якому до 17 століття належала пара веж. Розміщення інтер’єру відображає наявність мирян та ченців, при цьому нава служила мирянам, а за триумфальним аркою знаходився відокремлений хор для монахів з апсидою та головним вівтарем. Входи були розділені — західний та південний портали служили мирянам, тоді як північний портал нави та портал на північній вежі вели до монастирських будівель. Інтер’єрний декор утворює дерев’ястий касетний стелю.

Після пожежі та занепаду монастиря наприкінці 16 століття церква залишалася покинутою до 1751 року, коли її відновили й вона стала парафіяльною церквою. Через брак коштів об’єкт занепадав, що у 1857 році призвело до обвалення даху та стелі нави. Від руйнування її врятувала діяльність археолога, історика та місцевого священика Флоріана Ромера, який організував загальнонаціональний збір, з якого фінансували відновлення у 1875–1876 роках. Ініціатор відновлення отримав від банськобистрицького єпископа почесний титул опата з Рімавських Яновців.

Церква й досі стоїть самостійно на обгородженій ділянці та зберігає оригінальну масу разом із кількома деталями, які нагадують середньовічну історію бендиктинського монастиря.