Keglevichov palác Palác mestský

Кеглевичівський палац — це бароковий міський палац у Братиславі на вулиці Панській, 27. Споруда першої половини XVIII століття розташована у державній міській пам’ятковій резервації та внесена до реєстру нерухомих культурних цінностей.

Палац збудовано на двох середньовічних ділянках. Під час будівництва використано цеглу з попередніх пізньоготичних або ранньоренесансних споруд. У момент зведення він мав чотирикрилу форму, що сягала до міських фортифікацій.

Двоповерховий палац має план у формі літери **U**, оскільки в третій третині XIX століття частина будівлі зі сторони площі Звєзди була відокремлена. На першому поверсі збереглася оригінальна пізньоготична зірчаста склепіння з початку XVI століття. Представницька схода веде на перший поверх, а дворові крила з’єднані галереями. Фасади прикрашають гермові пілястри з стилізованими капітелями. Східний фасад містить ризаліт, який спочатку належав іншій будівлі. Портал з пілястрами та сегментним карнизом прикрашають скульптури сидячих левів. Над порталом розташований герб будівничого, графа Йозефа Кеглевича: на червоному щиті два срібні пояси, а в верхньому блакитному полі стоять дві золоті леви, що тримають меч із золотою руків’єю та корону з дев’ятьма перлинами. Дев’ятиперлинна корона гідності повторюється над щитом, який прикрашають зелені гілки.

До будівництва палацу на цьому місці стояв міщанський будинок. У 1601–1608 роках власником був С. Альтер, у 1634 році — Томаш Баранай, а у 1646–1656 роках — Г. Х. Пертінгер. На початку XVIII століття будинок належав Ладіславу Петраю та Жофії Ілашовій, які продали його Габріелу Скаричові та Анні Жофії за 50 золотих. У 1730 році вдовиця після Габріеля Скарича продала нерухомість Розалії Амадеї Симоніцової за 400 золотих, а та у 1743 році — радці Йозефу Духоню за 7 000 золотих. Він у 1745 році продав палац графці Терезії Кеглевичовій за ту саму суму.

З 1750 року палац належав її синові, графу Йозефу I Кеглевичу, який розміщував тут учасників сейму. Йозеф I Кеглевич обіймав посади міського радника, радника внутрішньої таємної ради, опікуна королівської корони та наджупана Турницької жупи. Припускають, що палац належав йому до смерті у 1813 році, після чого перейшов до його спадкоємців — вдови та Карла Кеглевича. Родина Кеглевичів, що походила з Хорватії, володіла палацом до 1850 року. Потім він перейшов до родини Палфі. У 1850 році палац належав Марії Палфі, а у 1880–1911 роках — графу Штефанові Палфі.

На межі XVIII і XIX століть у палаці жила Анна-Луїза Барбора Кеглевичова, відома як Бабетта, донька Карла Кеглевича та Катаріни Зічі. Вона була приватною ученицею Людвіга ван Бетховена. Композитор відвідав Братиславу з 17 по 23 листопада 1796 року, де концертував у Кеглевичівському палаці та присвятив своїй господині кілька творів, зокрема Сонату для фортепіано № 4 мі-бемоль мажор, опус 7, та Фортепіанний концерт № 1 до мажор, опус 15.

У 1998 році палац зазнав реконструкції, під час якої замінили стелі, дах, заповнення віконних прорізів, штукатурку та покрівлю. Перепланування будівлі призвело до появи вулиці Стракова, розташованої між Вентурською вулицею та площею Звєзди.

Кеглевичівський палац — свідок міської архітектури та історії братиславських шляхетних родин. Його історія та зв’язок із творчістю Людвіга ван Бетховена роблять його цікавою пам’яткою під час екскурсій по історичному центру.