церква святого Егідія Kostol s areálom

Костел святого Егідія в окрузі Попрад Прешовського краю — це римсько-католицький костел з прилеглим комплексом, що датується першою половиною XIII століття. Початково готична споруда згодом була перебудована в стилі бароко.

Попрад вперше згадується в історичних записах у 1256 році, а відомості про існування парафії датуються 1268 роком. Заснування костелу пов'язане з культом святого Егідія. Згідно з легендою, збереженою в записах XIX століття, на цьому місці стояла паломницька каплиця, що була залишком монастиря, зруйнованого під час татарської навали. Споруда виникла близько 1245 року як однонавний костел із прямою апсидою пресбітерію та ймовірною вежею із західного боку. Наприкінці XIII століття в південній стіні нави з'явився портал, авторство якого приписують целярській майстерні, що працювала на Спиші. Перша письмова згадка про існування будівлі датується 1326 роком у зв'язку з індульгенціями, наданими папою Іоанном XXII.

Сьогодні костел є двонавною спорудою з пресбітерієм та прибудованим південним притвором. Із західного боку розташована чотирикутна вежа з циліндричним склепінням на першому поверсі, трибунною камерою на другому та дерев'яною галереєю 1696 року під дзвоноподібним шпилем. Найстаріші збережені частини періоду близько 1288 року — це нижні частини мурів вежі, зовнішні стіни нав та склепінчастий пресбітерій. Домінуючим елементом майже квадратної нави є масивний десятигранний стовп, що підтримує склепіння даху з готичним нервюром.

Інтер'єр костелу виглядає стримано, а його оздоблення датується бароковою перебудовою кінця XVIII століття. Воно включає пізньобароковий головний вівтар із образом покровителя та барокову кафедру. Цікавим елементом є ренесансна купель із червоного мармуру 1646 року. Найстаріші фрески XV століття покривають майже всі стіни, зображуючи різні біблійні сюжети, життя святих, зокрема святого Егідія, Валентина та Юрія, а також постаті королів і старозавітних пророків. На тріумфальній арці розташоване найдавніше в історії зображення Високих Татр.

У другій половині XIV століття головна нава була перекрита склепінням, а також прибудована каплиця святого Валентина. Хоча костел спочатку належав римсько-католицькій церкві, у 1575–1671 роках він служив євангеликам. У 1663 році вежу відбудували, а до нави додали південний притвор. Пожежа 1708 року знищила дерев'яну плебанію та архів, а також пошкодила каплицю святого Валентина. Наприкінці XVIII століття відбулася барокова перебудова, під час якої готичні вікна були замінені на барокові.

Комплекс перебуває на обліку Управління пам'яток СР і складається з п'яти об'єктів: костелу, кам'яної та дерев'яної огорожі другої половини XVII століття, ренесансної дзвіниці 1663 року, прикостельного цвинтаря середини XIII століття та ландшафтного оформлення третьої чверті XIX століття.

У XX столітті будівля поступово занепадала, що призвело до її закриття у 1942 році з міркувань безпеки. Після археологічного та історико-архітектурного дослідження реставраційні роботи проходили у три етапи та завершилися у 1998 році. Після реконструкції костел набув вигляду кінця XIX століття і був знову відкритий для вірян та відвідувачів.

Костел святого Егідія є важливим свідченням історії Попрада та спішської готики, що дозволяє ознайомитися з фресковим оздобленням та архітектурним розвитком міста.