Філіяльна церква святого Трійці Kostol s areálom

Філіяльна церква Святой Троїці в Мніховій Лехоті, розташована у Тренчанському краю, є середньовічною готичною римо-католицькою церквою з другої половини XIV століття. Це однопрестольна з п'ятикутним пресвітерієм та північною сакристією, яка охороняється як національний культурний пам’ятник Словацької Республіки.

Церква була збудована в другій половині XIV століття, ймовірно, за наглядом нітранських єпископів, оскільки тоді село Мніхова Лехота належало саме до їхнього юрисдикції. У середньовіччі в селі існувала окрема парафія, яка, ймовірно, зникла у XVI столітті після турецького руйнування.

Протягом своєї історії церква пережила кілька модифікацій. У XVI або XVII столітті територію збагатили кам’яним муром облоги. Під час реформації у XVII столітті церква за принципом „якого панства, такого і віросповідання“ на деякий час перейшла до евангеліків. З історичних записів випливає, що під час повстання Штефана Бочкая (у 1611 році) храм зруйнували гайдуки та вкрали цінні дорогоцінності.

На початку другої половини XVIII століття церква була значно занедбана. У 1713 році на неї встановили новий таблаторний дах, який зробила Терезія Моттесічка. Під час барокового відродження приміщення церкви отримало новий дах, а ймовірно, розширилися віконні проїзди.

У XX столітті архітектура була збагачена кількома додатковими спорудами. У 1939 році побудовано південний передзал і у 1996 році виник передхрамовий простір перед західним входом. Під час ремонтних робіт у 1958-1959 роках церкву отримала нову даху, нове стропильне покриття і оригінально вузьке віконце на західній фасаді було замінене круглим вікном. У 1975 році провели значний ремонт інтер’єру, який виконала компанія Dekora Тренчин. У 2014 році у церкві було здійснено історично-архітектурне дослідження, яке допомогло точніше визначити її будівельний розвиток. Після цього наступив процес відродження пам’ятки.

Архітектурно це однопрестольна споруда з передбаченими західним і південним передзалами. За її західним фасадом розташована дерев’яна гранатна вежа. Пресвітеріум виділено від приміщення архітектурно і планувально правильним виступом, форма якого створюється трема опорними колонами з нахиленим завершенням. Святиню освітлюють 3 високих кам’яних готичні вікна з мережевою решіткою у формі монастирської, тоді як приміщення освітлюється молодшими вікнами з напівкруглою аркою. На західному фасаді над сучасним передзалом розташоване кругле вікно без мережевої решітки.

Інтер’єр церкви багатий на готичні деталі. Пресвітеріум покрите двома полями кам’яної ребрової своду, складеної з одного поля хрестового своду та п’ятикутного завершального поля з лучистим (паперським) сводом. Клиновидно відступні ребра прилягають до стіни без консолей заостреним підсіченням і перетинаються у двох округлих гладких з’єднувачах. Сакристія має кам’яний винятковий свод, тоді як приміщення плоскостельне. Приміщення і святиню розділяє ломаний переможний аркуш. З пресвітеріуму веде до сакристії готична кам’яна двері у формі ломаного аркуша з скосом і навислом. У північній стіні святині розташоване кам’яне пастофоріум з трикутним завершенням і мотивом монастирської, а в південній стіні - кам’яна сиділля з завершенням у формі сегментного аркуша. У північній стіні сакристії збереглося кам’яне лавабо з нездобутою водною посудиною та витоковим каналом, що веде на фасад. У східному вікні сакристії розміщена оригінальна готична мережева решітка.

Початковий меблівний інтер’єр з початкових століть церкви не існує. Нині на головному алтарі Святої Трійці, датованому 1969 роком, розміщено рельєф Бога-Отця з Христом і голубкою. Бічні алтарі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та Божого Серця Ісусового походять з кінця XIX століття і прикрашені колонами з акантовими