Залізнична станція Кежмарок Stanica železničná

Залізнична станція Кежмарок функціонує в підтатранському містечку на Спіші з 1889 року. Новий будинок для пасажирів було побудовано у період з 1914 по 1916 рік. Територія є національним культурним пам'ятником під номером ÚZPF 2740 з 1981 року і складається з чотирьох об'єктів: будинок для пасажирів, огорожа, муроткресельна конструкція з металом та ландшафтне оформлення громадського простору.

Згідно з початковим планом, залізнична лінія Кошице-Будапешт мала проходити безпосередньо через Кежмарок. Представники міста не погодилися з цим, тому головну лінію побудували через неподалік розташоване Велике. Кежмарок підключили до місцевої залізниці від Великої через Студеный Поток, або Велику Ломніцю. 18 грудня 1889 року їх торжествено передали у експлуатацію з перспективою на майбутнє підключення до Галичини. На початку лінія обслуговувала два змішаних поїзда за день, а після першого полуроку їх кількість зросла до п'яти. Старий будинок для пасажирів розташовувався на відстані майже 500 метрів на південний захід від нового. Після зведення нової будівлі стара служила як товарна станція, до неї приєднувалися чотири склади для товарів та рушниче депо.

Новий будинок для пасажирів було зведено у 1914-1916 роках в стилі сецесії. Станційна будівля палацового типу розташована на Михайлівському горбі. Її симетричну композицію утворює центральний височений вхідний зал, що з'єднаний підземними крилами з крайніми поверховими частинами. На фасадах поширені сецесійно перетворені барокові та луїзіанські мотиви. Оформлення Михайлівського горба коштувало понад полмільйона корун, саме будівництво вимагало приблизно 160 тисяч корун, а загальні витрати на станцію перевищили 300 тисяч корун. Будівлю передали у експлуатацію 11 лютого 1916 року. Авторами архітектурного проєкту були будапештський архітектор Йожеф Пфін і Іштван Шендорфер. Йожеф Пфін працював у посаді головного інженера та заступника директора Кошице-Будапештської залізниці.

Через полукруглі двері та передпокій пасажири потрапляють у височений головний вестибюль з багатошаровими фарбованими вітражними вікнами, де також розміщувалася схрона для чемоданів. Зліва розташований вхід до колишньої залідної третього класу, справа — до першого та другого класів і ресторану. У лівому крилі будівлі розміщена залізнична канцелярія, у поверхових частинах — проживальні приміщення, а з боку колії до будівлі прилягає дерев'яний навіс для платформи. До пам’яткового комплексу належить сусідній парк 1922 року з тефловим огородженням за проєктом Стефана Ченера. Візерунки огорожі базуються на хвильоподібних, регулярно повторюваних мотивах барокових фасадів будинку для пасажирів.

Реконструкція станції тривала з вересня до 25 жовтня 2013 року. Під час робіт початкові платформи було продовжено, а друга платформа переобладнана для двостороннього входу. Загальний бюджет перевищив 133 тисяч євро. Станція оснащена системою iKVC для продажу місцевих та міжнародних квитків. Неелектрифікований залізничний маршрут № 185 Попрад — Кежмарок — Стара Любовня — Плавеч проходить через неї.